З редакційної пошти
В редакцію газети "Вісник миру" прийшов лист із селища Заболотів Ів.-Франківської області. З проханням прокоментувати цей лист редакція звернулась до головного редактора видавництва "Джерело життя". Нижче друкуємо фрагменти листа с. Ольги Бельмеги - секретаря Заболотівської громади АСД і коментар Миколи Жукалюка.
"1 липня 1998 року о 15-й годині у мене було видіння на небі - образ Ісуса. Я знаходилась в агрофірмі в кабінеті за столом і дивлячись в небо через вікно побачила образ Ісуса Христа до половини в профіль. Він був білим-білим як сніг, від нього в сторони відблискували осяяні проміння. Не відриваючи очей від Господа я відчула, що відірвалась від місця і знаходжусь на висоті і відразу почала молитву. Я дуже просила Бога спасти багато душ, братів і сестер із Церкви, називаючи їх усіх по імені, і свою сім'ю і всю родину. Через кілька хвилин я знову була на робочому місці. І відразу я відчула, що поліпшився мій зір, - я стала бачити краще, ніж бачила раніше. Дякувати Богу за таке благословення! Того дня, 1 липня, у мене був день народження; я була рада, що Господь подарував Себе мені".
Перш за все наперед приєднуюсь до поздоровлень друзів Ольги Бельмеги з днем її народження, яке вона відзначатиме знову 1-го липня, але вже 1999 року. Бажаю їй подальшого духовного зростання і щастя в особистому і сімейному житті.
Що ж стосується видіння, про яке вона повідомляє у своєму листі, то не берусь конкретизувати його зміст і тим більше стверджувати його походження. Останнім часом редакція отримує чимало подібних повідомлень. Одні з них заслуговують уваги, інші викликані стресовими ситуаціями, а ще інші можна розглядати як такі, що відводять людей від істини.
Про те, що в останній час видіння будуть примножуватись, особливо під час злиття Пізнього дощу Святого Духа, читаємо в пророцтві Йоіля: "Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим будуть снитися сни, а ваші юнаки бачитимуть видіння" (3:1).
Разом з тим потрібно пам'ятати, що сатана зі своїми демонськими силами імітуватиме чудеса, видіння і надприродні явища, переслідуючи мету спокусництва: "Бо з'являться лжехристи і лжепророки і чинитимуть великі знамення і чудеса, щоб звести, як можна, і вибраних. Ось Я наперед сказав вам... Бережіться, щоб хто вас не звів, бо багато прийдуть під іменем Моїм..." (Матв.24:24-25, 4-5).
Зважаючи на таку небезпеку діти Божі повинні з великою обережністю ставитись до надприродних явищ і видінь, остерігаючись при цьому огульного відкинення усього, що не піддається звичайному поясненню. Напевне кожен християнин, особливо у важкі моменти життя відчуває втручання божественних сил, і навіть отримує відповіді увісні, або у видінні. Такі явища не повинні викликати якогось ажіотажу, або відчуття власної вищості чи якоїсь переваги перед іншими. Якщо ж в людини з'являється думка, що, отримавши видіння, вона вартніша в очах Божих, ніж інші, то це - незаперечне свідчення, що надприродне явище може бути від кого завгодно, але тільки не від Бога.
Видіння від Бога завжди сприймається зі страхом Божим, який викликає в людини відчуття власної негідності. Пригадайте досвід пророка Ісаї (6:1-5). Відомо, що Еллен Уайт відчуваючи страх і велику відповідальність навіть молилась, щоб Господь призупинив Свої відкриття, настільки вона відчувала себе немічною і недостойною.
І останнє. Кожне надприродне явище має пройти експертизу молитви і Божого Слова: "Звертайтесь до Закону і свідоцтва! Якщо вони не говорять, як це Слово, то немає у них світла" (Ісая 8:20). Усяке видіння, або інше незрозуміле диво, що протирічить Біблії, або сіє незгоду в Церкві, принижує гідність одних, або вивищує інших повинно бути відкинуте, бо воно сумнівного походження.
Що ж стосується конкретно видіння сестри Ольги Бельмеги, то, можливо, Ісус хотів цим зміцнити її віру в Його обітницю: "І ось Я з вами повсякденно, аж до кінця віку" (Матв.28:20).
Кожній вибраній і посвяченій душі Ісус хоче сказати, що Він з нею постійно, а не лише в день народження. Для цього потрібна віра, що наш Спаситель з нами поруч завжди. Ми маємо відчувати Його присутність на кожному місці. Будемо ж пам'ятати Його Слова, звернені до Фоми: "Ти повірив, тому що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!" (Йоан.20:29).
Підтримуючи слова Господа, якого мав можливість майже щодня бачити протягом кількох років, торкатись до Нього, слухати Його проповіді і мудрі поради, апостол Петро пише: "Котрого, не бачивши, любите, і в Котрого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною, досягаючи вірою вашою спасіння ваших душ" (1Петр.1:8-9).
Віра - найбільше з чудес. Слава Богові за цей дар невимовний!
М.А.Жукалюк