Розмова з читачем

Започатковуємо нову рубрику у газеті «ВМ» з огляду на те, що в багатьох листах наших читачів порушуються однакові питання, або заторкнута у листі проблема досить актуальна і може виявитися цікавою для багатьох людей. «Розмову» на сторінках газети будуть провадити пастори, відповідальні працівники видавництва, які добре розуміються в поставлених питаннях.

З кожним днем збільшується кількість листів, які надходять на адресу видавництва «Джерело життя». Люди пишуть у газету і журнал спеціальні повідомлення про події в громадах і конференціях, про членів громад, які чимось відзначились у церковному житті, в історії Церкви, у особистому посвяченні на служіння Богові. Інші пишуть духовні статті, міркування з приводу істин християнського досвіду, пророцтва та шляхів його виконання. У міру наших можливостей і з огляду на доцільність того чи іншого матеріалу, ми друкуємо їх у газеті чи журналі.

Дуже багато отримуємо віршів, автори яких у більшості випадків вважають, що їхня поезія є порівняно досконалою і її можна друкувати на сторінках церковної періодичної преси. На жаль, ми змушені констатувати, що переважна більшість так званих поетичних творів не відповідають стандартам віршування і вони осідають в архівах видавництва, оскільки невикористаних матеріалів і кореспонденцій видавництво не повертає авторам, інакше нам потрібно було б утримувати спеціальний відділ, який займався б винятково кореспонденцією, що суттєво позначалося б на вартості періодичних видань.

З іншого боку, ми щиро вдячні усім, хто дерзає брати вершини поезії, бо серед таких нерідко відкриваються справжні таланти, і їхні перлини творчості час від часу з’являються на сторінках нашої преси, а то й виходять окремими збірками, як, наприклад, поезії Ніни Воронюк і Тетяни Головацької. Нещодавно побачила світ спеціальна збірка віршів Віктора Бондаренка з Харкова.

Дякуємо нашим читачам за листи подяки, щирих порад та побажань. Вони надихають працівників видавництва у їхній нелегкій праці, спонукають працювати ще з більшою енергією і відданістю, навіть не отримуючи належної оплати за свою роботу в цей складний в економічному плані час. Фактично, за рахунок украй низької заробітної плати працівників «Джерела життя» кілька років не піднімається вартість наших журналів і газети, хоча ціни на папір і поліграфічні послуги, у зв’язку з падінням курсу гривні, значно виросли.

Ми щиро вдячні читачам і за їхні критичні зауваження, нерідко осудливі, зневажливі й навіть «розгромні» листи. Редактори наших часописів, звичайно, роблять з них відповідні висновки, бо ми, безперечно, не досконалі люди, але наша совість чиста, бо помилки в більшості випадків допускаються не через якусь байдужість з боку працівників видавництва. Через фінансову скруту ми не маємо можливості збільшити потрібний для таких обсягів видань штат перекладачів, літературних редакторів і коректорів, користуємося застарілим комп’ютерним обладнанням і поліграфічними машинами. І, може, найголовніше — не хочемо піднімати ціни на періодику та книги, розуміючи низьку купівельну спроможність членів Церкви і взагалі громадян України.

Ще одна група читачів, особливо давніх адвентистів, які пройшли складні і навіть важкі випробовування в часи комуністичного режиму, виявляють незадоволення з приводу того, що іноді в періодичній пресі з’являються матеріали й статті, які, на їхню думку, суперечать адвентистській доктрині. Вони посилаються на проповідників «старих часів», коли громади в Україні були відокремлені від всесвітнього тіла Церкви і їхні доктрини дещо відрізнялися від того, що декларувалося на всесвітніх з’їздах, оскільки ми не мали можливості брати в них участі.

Звичайно, таких людей можна зрозуміти. Вони щиро турбуються про те, щоб Церква не пішла шляхом відступництва, як це трапилося в давнину з багатьма християнськими деномінаціями. Разом з тим, їм треба зрозуміти, що Бог провадить усю всесвітню сім’ю, як колись вів Ізраїля, поступово, від меншого світла до більшого. Наша категоричність у несприйнятті поглядів Всесвітньої організації може призвести до розділення з нею.

Якщо ми вважаємо себе адвентистами сьомого дня і належимо до сім’ї народу Божого, то повинні бути згідними з її Генеральним Курсом діяльності, не вважаючи при цьому себе більш правовірними, ніж такі ж громади або окремі члени Церкви в інших частинах світу. Нам слід бути відкритими для сприйняття і осмислення нового, навіть якщо воно у дечому відрізняється від того, що ми знали до цього, і не засуджувати усе, що не вміщається в рамки нашого особистого мислення.

Якого ж курсу дотримується видавництво «Джерело життя»? Звісно, ми не зможемо догодити кожній віруючій людині, особливо, якщо вона має власний, роками сформований світогляд. Більше того, ми готові надати шпальти нашої періодики для публікації точки зору кожного адвентиста, але ця точка зору так і залишиться особистою, доки не буде прийнята Комітетом Генеральної Конференції як відповідна Біблії й Духу пророцтва. Звинувачення з приводу наших публікацій мають грунтуватися не на поясненнях окремих проповідників минулого чи сьогодення, а на Біблії й писаннях Духа пророцтва, що є основою доктрини Церкви АСД, прийнятій на одній із сесій Генеральної Конференції.

Закінчуючи сьогодні нашу «Розмову з читачем», хочемо щиро подякувати усім членам Церкви в Україні, які передплатили на 1999 рік газету та журнали Українського Уніону, а також пасторам Церкви і адміністраторам, які сприяли організації цього процесу. Особливо відзначаємо керівників Центральної, Західної, Південної та Подільської конференцій, які передують у цьому списку. Повідомляємо, що передплата продовжується до кінця березня.