Маранафа
 БИБЛИЯ  НОВОСТИ  БИБЛИОТЕКА  СЛОВАРЬ  ГАЛЕРЕЯ  МУЗЫКА  ТЕАТР  ОТКРЫТКИ  КУХНЯ  РЕЙТИНГ  КАТАЛОГ  ФОРУМ   ЧАТ  ЗНАКОМСТВА
17:42 Исследования определили три простых хобби, которые делают человека умнее

17:14 Власти Британии - не нужно запрещать поздравления с Рождеством

17:02 В Одессе прошел форум для христианских лидеров и управленцев

16:56 В Украине Кабмин утвердил проект празднования Года Реформации

16:41 Видеопроект - Адвент через чтение Евангелия

10:42 Священник собрал деньги для выкупа из плена ИГИЛ 200 христиан

23:42 Кабінет Міністрів підтримав проект R500

23:42 Унгурян: «Ефективна зовнішня політика України неможлива без змін всередині держави»

23:42 Испанский священник стал кандидатом на участие в «Евровидении»

23:42 Американская пара делиться верой в Бога занимаясь садоводством

19:42 В Египте неизвестный бросил бомбу в переполненную коптскую церковь

19:42 Ватикан подтвердил запрет на рукоположение гомосексуалистов в духовенство Католической Церкви

12:42 Израиль запретил въезд антисемитке

11:42 Папа Франциск выступил против засилья дезинформации в прессе

16:42 ООН: полмиллиарда человек в Азиатско-Тихоокеанском регионе голодают

 

 

1-я Царств. Глава 20. Библия с поиском по слову или словосочетанию. Сравнение версий. - Маранафа
Русский синодальный перевод, Український переклад Огієнка, King James Version

Поиск в

Ветхий Завет > Книга 1-я Царств > Глава 20

1. §Давид убежал из Навафа в Раме и пришел и сказал Ионафану: что сделал я, в чем неправда моя, чем согрешил я пред отцом твоим, что он ищет души моей?
УПО: І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?
KJV: And David fled from Naioth in Ramah, and came and said before Jonathan, What have I done? what is mine iniquity? and what is my sin before thy father, that he seeketh my life?

2. И сказал ему [Ионафан]: нет, ты не умрешь; вот, отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не открыв ушам моим; для чего же бы отцу моему скрывать от меня это дело? этого не будет.
УПО: А той відказав: Борони Боже, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!
KJV: And he said unto him, God forbid; thou shalt not die: behold, my father will do nothing either great or small, but that he will show it me: and why should my father hide this thing from me? it is not so.

3. Давид клялся и говорил: отец твой хорошо знает, что я нашел благоволение в очах твоих, и потому говорит сам в себе: `пусть не знает о том Ионафан, чтобы не огорчился'; но жив Господь и жива душа твоя! один только шаг между мною и смертью.
УПО: А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!
KJV: And David sware moreover, and said, Thy father certainly knoweth that I have found grace in thine eyes; and he saith, Let not Jonathan know this, lest he be grieved: but truly as the LORD liveth, and as thy soul liveth, there is but a step between me and death.

4. И сказал Ионафан Давиду: чего желает душа твоя, я сделаю для тебя.
УПО: І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!
KJV: Then said Jonathan unto David, Whatsoever thy soul desireth, I will even do it for thee.

5. И сказал Давид Ионафану: вот, завтра новомесячие, и я должен сидеть с царем за столом; но отпусти меня, и я скроюсь в поле до вечера третьего дня.
УПО: І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
KJV: And David said unto Jonathan, Behold, to morrow is the new moon, and I should not fail to sit with the king at meat: but let me go, that I may hide myself in the field unto the third day at even.

6. Если отец твой спросит обо мне, ты скажи: `Давид выпросился у меня сходить в свой город Вифлеем; потому что там годичное жертвоприношение всего родства его'.
УПО: Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.
KJV: If thy father at all miss me, then say, David earnestly asked leave of me that he might run to Bethlehem his city: for there is a yearly sacrifice there for all the family.

7. Если на это он скажет: `хорошо', то мир рабу твоему; а если он разгневается, то знай, что злое дело решено у него.
УПО: Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.
KJV: If he say thus, It is well; thy servant shall have peace: but if he be very wroth, then be sure that evil is determined by him.

8. Ты же сделай милость рабу твоему, -- ибо ты принял раба твоего в завет Господень с тобою, -- и если есть какая вина на мне, то умертви ты меня; зачем тебе вести меня к отцу твоему?
УПО: І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?
KJV: Therefore thou shalt deal kindly with thy servant; for thou hast brought thy servant into a covenant of the LORD with thee: notwithstanding, if there be in me iniquity, slay me thyself; for why shouldest thou bring me to thy father?

9. §И сказал Ионафан: никак не будет этого с тобою; ибо, если я узнаю наверное, что у отца моего решено злое дело совершить над тобою, то неужели не извещу тебя об этом?
УПО: І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?
KJV: And Jonathan said, Far be it from thee: for if I knew certainly that evil were determined by my father to come upon thee, then would not I tell it thee?

10. И сказал Давид Ионафану: кто известит меня, если отец твой ответит тебе сурово?
УПО: І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?
KJV: Then said David to Jonathan, Who shall tell me? or what if thy father answer thee roughly?

11. И сказал Ионафан Давиду: иди, выйдем в поле. И вышли оба в поле.
УПО: А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.
KJV: And Jonathan said unto David, Come, and let us go out into the field. And they went out both of them into the field.

12. И сказал Ионафан Давиду: жив Господь Бог Израилев! я завтра около этого времени, или послезавтра, выпытаю у отца моего; и если он благосклонен к Давиду, и я тогда же не пошлю к тебе и не открою пред ушами твоими,
УПО: І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,
KJV: And Jonathan said unto David, O LORD God of Israel, when I have sounded my father about to morrow any time, or the third day, and, behold, if there be good toward David, and I then send not unto thee, and show it thee;

13. пусть то и то сделает Господь с Ионафаном и еще больше сделает. Если же отец мой замышляет сделать тебе зло, и это открою в уши твои, и отпущу тебя, и тогда иди с миром: и да будет Господь с тобою, как был с отцом моим!
УПО: так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.
KJV: The LORD do so and much more to Jonathan: but if it please my father to do thee evil, then I will show it thee, and send thee away, that thou mayest go in peace: and the LORD be with thee, as he hath been with my father.

14. Но и ты, если я буду еще жив, окажи мне милость Господню.
УПО: І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,
KJV: And thou shalt not only while yet I live show me the kindness of the LORD, that I die not:

15. А если я умру, то не отними милости твоей от дома моего во веки, даже и тогда, когда Господь истребит с лица земли всех врагов Давида.
УПО: то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
KJV: But also thou shalt not cut off thy kindness from my house for ever: no, not when the LORD hath cut off the enemies of David every one from the face of the earth.

16. Так заключил Ионафан завет с домом Давида [и сказал]: да взыщет Господь с врагов Давида!
УПО: І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
KJV: So Jonathan made a covenant with the house of David, saying, Let the LORD even require it at the hand of David's enemies.

17. И снова Ионафан клялся Давиду своею любовью к нему, ибо любил его, как свою душу.
УПО: І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
KJV: And Jonathan caused David to swear again, because he loved him: for he loved him as he loved his own soul.

18. И сказал ему Ионафан: завтра новомесячие, и о тебе спросят, ибо место твое будет не занято;
УПО: І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.
KJV: Then Jonathan said to David, To morrow is the new moon: and thou shalt be missed, because thy seat will be empty.

19. поэтому на третий день ты спустись и поспеши на то место, где скрывался ты прежде, и сядь у камня Азель;
УПО: А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.
KJV: And when thou hast stayed three days, then thou shalt go down quickly, and come to the place where thou didst hide thyself when the business was in hand, and shalt remain by the stone Ezel.

20. а я в ту сторону пущу три стрелы, как будто стреляя в цель;
УПО: А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.
KJV: And I will shoot three arrows on the side thereof, as though I shot at a mark.

21. потом пошлю отрока, [говоря]: `пойди, найди стрелы'; и если я скажу отроку: `вот, стрелы сзади тебя, возьми их', то приди ко мне, ибо мир тебе, и, жив Господь, ничего [тебе не будет];
УПО: І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!
KJV: And, behold, I will send a lad, saying, Go, find out the arrows. If I expressly say unto the lad, Behold, the arrows are on this side of thee, take them; then come thou: for there is peace to thee, and no hurt; as the LORD liveth.

22. если же так скажу отроку: `вот, стрелы впереди тебя', то ты уходи, ибо отпускает тебя Господь;
УПО: А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
KJV: But if I say thus unto the young man, Behold, the arrows are beyond thee; go thy way: for the LORD hath sent thee away.

23. а тому, что мы говорили, я и ты, [свидетель] Господь между мною и тобою во веки.
УПО: А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!
KJV: And as touching the matter which thou and I have spoken of, behold, the LORD be between thee and me for ever.

24. §И скрылся Давид на поле. И наступило новомесячие, и сел царь обедать.
УПО: І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.
KJV: So David hid himself in the field: and when the new moon was come, the king sat him down to eat meat.

25. Царь сел на своем месте, по обычаю, на седалище у стены, и Ионафан встал, и Авенир сел подле Саула; место же Давида осталось праздным.
УПО: І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.
KJV: And the king sat upon his seat, as at other times, even upon a seat by the wall: and Jonathan arose, and Abner sat by Saul's side, and David's place was empty.

26. И не сказал Саул в тот день ничего, ибо подумал, что это случайность, что [Давид] нечист, не очистился.
УПО: Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.
KJV: Nevertheless Saul spake not any thing that day: for he thought, Something hath befallen him, he is not clean; surely he is not clean.

27. Наступил и второй день новомесячия, а место Давида оставалось праздным. Тогда сказал Саул сыну своему Ионафану: почему сын Иессеев не пришел к обеду ни вчера, ни сегодня?
УПО: І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?
KJV: And it came to pass on the morrow, which was the second day of the month, that David's place was empty: and Saul said unto Jonathan his son, Wherefore cometh not the son of Jesse to meat, neither yesterday, nor to day?

28. И отвечал Ионафан Саулу: Давид выпросился у меня в Вифлеем;
УПО: І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
KJV: And Jonathan answered Saul, David earnestly asked leave of me to go to Bethlehem:

29. он говорил: `отпусти меня, ибо у нас в городе родственное жертвоприношение, и мой брат пригласил меня; итак, если я нашел благоволение в очах твоих, схожу я и повидаюсь со своими братьями'; поэтому он и не пришел к обеду царя.
УПО: І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.
KJV: And he said, Let me go, I pray thee; for our family hath a sacrifice in the city; and my brother, he hath commanded me to be there: and now, if I have found favor in thine eyes, let me get away, I pray thee, and see my brethren. Therefore he cometh not unto the king's table.

30. Тогда сильно разгневался Саул на Ионафана и сказал ему: сын негодный и непокорный! разве я не знаю, что ты подружился с сыном Иессеевым на срам себе и на срам матери твоей?
УПО: І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
KJV: Then Saul's anger was kindled against Jonathan, and he said unto him, Thou son of the perverse rebellious woman, do not I know that thou hast chosen the son of Jesse to thine own confusion, and unto the confusion of thy mother's nakedness?

31. ибо во все дни, доколе сын Иессеев будет жить на земле, не устоишь ни ты, ни царство твое; теперь же пошли и приведи его ко мне, ибо он обречен на смерть.
УПО: Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.
KJV: For as long as the son of Jesse liveth upon the ground, thou shalt not be established, nor thy kingdom. Wherefore now send and fetch him unto me, for he shall surely die.

32. И отвечал Ионафан Саулу, отцу своему, и сказал ему: за что умерщвлять его? что он сделал?
УПО: І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?
KJV: And Jonathan answered Saul his father, and said unto him, Wherefore shall he be slain? what hath he done?

33. Тогда Саул бросил копье в него, чтобы поразить его. И Ионафан понял, что отец его решился убить Давида.
УПО: Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
KJV: And Saul cast a javelin at him to smite him: whereby Jonathan knew that it was determined of his father to slay David.

34. И встал Ионафан из-за стола в великом гневе и не обедал во второй день новомесячия, потому что скорбел о Давиде и потому что обидел его отец его.
УПО: І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.
KJV: So Jonathan arose from the table in fierce anger, and did eat no meat the second day of the month: for he was grieved for David, because his father had done him shame.

35. §На другой день утром вышел Ионафан в поле, во время, которое назначил Давиду, и малый отрок с ним.
УПО: І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.
KJV: And it came to pass in the morning, that Jonathan went out into the field at the time appointed with David, and a little lad with him.

36. И сказал он отроку: беги, ищи стрелы, которые я пускаю. Отрок побежал, а он пускал стрелы так, что они летели дальше [отрока].
УПО: І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
KJV: And he said unto his lad, Run, find out now the arrows which I shoot. And as the lad ran, he shot an arrow beyond him.

37. И побежал отрок туда, куда Ионафан пускал стрелы, и закричал Ионафан вслед отроку и сказал: смотри, стрела впереди тебя.
УПО: І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!
KJV: And when the lad was come to the place of the arrow which Jonathan had shot, Jonathan cried after the lad, and said, Is not the arrow beyond thee?

38. И опять кричал Ионафан вслед отроку: скорей беги, не останавливайся. И собрал отрок Ионафанов стрелы и пришел к своему господину.
УПО: І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
KJV: And Jonathan cried after the lad, Make speed, haste, stay not. And Jonathan's lad gathered up the arrows, and came to his master.

39. Отрок же не знал ничего; только Ионафан и Давид знали, в чем дело.
УПО: А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
KJV: But the lad knew not any thing: only Jonathan and David knew the matter.

40. И отдал Ионафан оружие свое отроку, бывшему при нем, и сказал ему: ступай, отнеси в город.
УПО: І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!
KJV: And Jonathan gave his artillery unto his lad, and said unto him, Go, carry them to the city.

41. Отрок пошел, а Давид поднялся с южной стороны и пал лицем своим на землю и трижды поклонился; и целовали они друг друга, и плакали оба вместе, но Давид плакал более.
УПО: Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.
KJV: And as soon as the lad was gone, David arose out of a place toward the south, and fell on his face to the ground, and bowed himself three times: and they kissed one another, and wept one with another, until David exceeded.

42. И сказал Ионафан Давиду: иди с миром; а в чем клялись мы оба именем Господа, говоря: `Господь да будет между мною и между тобою и между семенем моим и семенем твоим', то да будет на веки. (20-43) И встал [Давид] и пошел, а Ионафан возвратился в город.
УПО: І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.
KJV: And Jonathan said to David, Go in peace, forasmuch as we have sworn both of us in the name of the LORD, saying, The LORD be between me and thee, and between my seed and thy seed for ever. And he arose and departed: and Jonathan went into the city.

<< Предыдущая глава // Следующая глава >>


Пожертвования на сайт:
Webmoney WMZ: Z326584377450
Webmoney WMR: R125197738279
  Архив христианских новостей: 2014 / 2013 / 2012 / 2011 / 2010 / 2009 / 2008
Обратная связь / Реклама тут / Подписки / История Вебмастеру (Суперпредложение!)
Совместно с Твоя Библия
Библия, христианские новости, ответы на все вопросы

   

Каталог христианских ресурсов Для ТЕБЯ Rambler's Top100 Rambler's Top100